А вересень не поспішає
А вересень не
поспішає
Узяти свої
акварелі
Й неквапно
пройтись тихим гаєм,
Де більше не
чуються трелі;
Де стигла ожина
привабна
Аж проситься
просто до жменьки
І де під старими
дубами
Ховаються перші
опеньки;
Де промені
сиплються рясно
На листя ще й
досі зелене
І де у цю пору
прекрасну
Знов муза чекає
на мене.
В жовтневій безмовній діброві
В жовтневій
безмовній діброві,
Де пташки не чути
вже зовсім
Й дерева стоять
кольорові,
Я вчора побачила
осінь.
Сумна, благородна
та мила
В кораловім, з
ягід намисті
Тихесенько осінь
ходила,
Фарбуючи пензликом
листя.
Берези були
золотими.
Осики – в рожевій
короні,
А берести й клени
між ними
Стояли
яскраво-червоні.
Тепер чарівницю
не можу
Забути я навіть і
досі:
На Лесину Мавку
так схожа
Прекрасна,
засмучена осінь.
Листопад
Вітер грає на струнах кватирки
Монотонні акорди осені.
Пахне димом і тугою гірко
В прохолодній осінній просині.
З кожним ранком розкішні пейзажі
Виглядають все більше сірими.
Незабаром останній лист ляже
На потоптані рвані килими.
Промайнула осіння хуртеча.
День короткий, якийсь спотворений:
Ось був ранок, а тут уже вечір
Налітає безжальним вороном.
Я ж чекаю, принаймні, хоч грудня
З його білою скатертиною,
Аби стали світлішими будні,
Що юрбою ідуть невпинною.
Ну а поки хазяйка тут осінь,
Хмари-рядна вгорі розвішує,
В шибку стукає краплями косо
І у гості заходить з віршами.
Наталя Соловйова, вчителька німецької мови
Коментарі
Дописати коментар